Питання про те, як правильно розпорядитися своїм майном, турбує багатьох. На заході уже склалася традиція ще замолоду заповідати своє майно. Цей звичай потроху приживається і в Україні. І хоча у нас тим, як передати спадщину, переймаються переважно літні люди, для молоді теж буде цікаво, а головне корисно про це дізнатися. Юридичні шляхи в такому разі можуть бути різними. Заповіт. Його ви можете написати будь-коли чи в нотаріуса, чи навіть у сільській раді - для жителів районів. Він не потребує багато коштів і досить простий в оформленні. Заповісти своє майно можна будь-якій людині, незалежно від того, родич це чи ні. Якщо хочеться позбавити права на спадщину когось із спадкоємців – будь-ласка, в заповіті можна зробити і це, і не тільки. За бажання ви можете розділити своє майно на частки чи написати, наприклад, що нерухомість отримає один спадкоємець, а гроші в банку – інший. Приємним моментом є те, що в заповіті ви можете зобов’язати спадкоємців, приміром, зберегти для нащадків улюблений срібний сервіз чи передати колекцію картин музею. А також, розпорядитися на рахунок ритуалу поховання. У заповіті можна написати умови, за яких спадкоємець отримає спадщину – такі, як народження дитини, здобуття освіти чи проживання в певному місці. Головне, щоб ці умови не суперечили закону та моральним засадам суспільства – про це вас повідомить нотаріус, який посвідчуватиме заповіт. У випадку, якщо заповідач передумає, від заповіту можна в будь-який час відмовитися, скасувавши його, або склавши новий заповіт, який замінить попередній. При всьому слід пам’ятати, що заповіт не дає спадкоємцю права на майно автоматично: вступити в права спадкування і отримати заповідане майно можна тільки після смерті спадкодавця, здійснивши певну процедуру оформлення. Для цього встановлюється строк 6 місяців. Протягом цього ж часу спадкоємець може і відмовитися від спадщини, тоді спадкування відбуватиметься за законом: спадщина ділитиметься між дітьми, батьками і другим з подружжя померлого, а якщо таких немає – між іншими родичами. Зауважимо, що в заповіті існує поняття обов’язкової частки. Наприклад, якщо жінка напише заповіт на певну особу, а в неї є неповнолітні діти, старенькі батьки або чоловік-пенсіонер – вони в будь-якому випадку претендуватимуть на часточку спадщини. Отже, спадкування за заповітом є зручним та доволі простим способом розпорядитися своїм майном на випадок смерті. Інша справа, коли майно дарується. Подарунок - це при житті, та назавжди. Про особливості дарування, його «підводні камені» та способи убезпечити свої інтереси читайте далі. Договір дарування. Якщо людина не бажає, щоб спадкоємці чекали на її смерть, а хоче, щоб діти, онуки чи інші особи отримали майно одразу – вона має змогу його подарувати. Дарування – це безоплатна передача майна, тобто отримання за це будь-яких вигод і прибутків не допускається. Як правило, дарується нерухомість, автомобіль чи гроші, і тоді такий договір треба укладати у нотаріуса. Нотаріальне посвідчення потребує певних затрат і документів. Щоб подарувати, приміром, квартиру, вам знадобиться документ на квартиру, довідка-характеристика з місцевого бюро технічної інвентаризації, довідка про склад сім’ї з житлового кооперативу та паспорт. При цьому обов’язкова згода і присутність того, кому даруєте, або «обдаровуваного», як називає його наш Цивільний кодекс. При даруванні, на відміну від заповіту, право власності на майно переходить одразу із прийняттям дарунку. Тому слід добре думати, кому ви робите подарунок, а особливо, якщо це нерухомість. Коли рідній дитині, з якою у вас повне взаєморозуміння і близькість, то помітних наслідків, крім звичайної вдячності, не буде, а коли обдаровуваний – далекий родич, то слід розуміти і зважати на те, що він матиме право вигнати вас із квартири після того, як підпишете договір дарування. якщо ви все ж зробили помилку й довірилися невдячній людині, пам’ятайте, що в будь-якому разі ви маєте право звернутися до суду з вимогою розірвати договір дарування. Розривається дарування і за місцем посвідчення договору, в нотаріуса, але це можливо тільки за умови, що і ви, і інша сторона - обдаровуваний, з таким поворотом згідні. Ще однією особливість договору дарування є те, що в ньому можна встановити обов’язок для обдаровуваного. Наприклад, якщо у вас двоє дітей і ви даруєте одному синові автомобіль, то маєте право зобов’язати його приміром сплатити певну суму іншому сину, чи надавати тому авто у користування. Якщо даруєте будинок чи квартиру, обдаровуваного онука можна зобов’язати надати старенькому дідусеві право довічного користування житлом. Обов’язки можуть стосуватися також виплати ренти, передання у власність речі тощо. Тільки слід бути уважним і пам’ятати, що подібні умови можна встановлювати виключно щодо третіх осіб, тобто не на користь дарувальника. Якщо ви бажаєте щоб саме за вами доглядали, тобто піклувалися, допомагали матеріально, купували ліки тощо, взамін чого віддаєте своє майно, у такому разі ваші інтереси захистить інший договір – довічного утримання. За цим договором ви передаєте іншій особі нерухоме чи рухоме майно або цінності, у власність, взамін чого той, кому ви передаєте майно зобов’язується забезпечити вас утриманням і доглядом довічно. Позитивним моментом є те, що в такому договорі ви можете визначити будь-які види матеріального забезпечення чи безпосередньо догляду. Бажаєте отримувати певну суму на місяць на прожиття – будь-ласка, бажаєте, щоб вам готували смачні страви тричі на день – також можливо. Зазвичай, у договорі довічного утримання встановлюються такі обов’язки з догляду, як прибирання в домі, покупка продуктів та інших необхідних речей на кшталт одягу чи ліків, регулярне відвідування тощо. Щодо матеріального забезпечення, то крім чітко визначеної в договорі суми щомісячного утримання, вам сплачуватимуть витрати зверх – на лікування, інші особливі потреби, але про це варто зазначити безпосередньо в договорі. В іншому разі спір між вами і доглядальниками вирішуватиметься в суді. Основною умовою в договорі довічного утримання, яка захищатиме ваші інтереси є те, що відчужувач, тобто людина, яка віддає нерухоме майно, отримує право довічного проживання у квартирі чи будинку. Це означає, що ніхто не матиме права вигнати вас на вулицю й позбавити житла. Також право на проживання й утримання може встановлюватись на користь іншої особи: наприклад, чоловік передає квартиру, але доглядатимуть не його, а стареньких батьків. Договір довічного утримання потребує нотаріального посвідчення, а отже - укладається в нотаріальній конторі. Для нього знадобляться такі документи, як і для дарування. Так само, і витрати на цей договір досить значні, але заради власного спокою та збереження нервових клітин нічого не жаль, правда? Крім того, є ще один важливий момент. За нашими законами, діти зобов’язані піклуватися про непрацездатних батьків, що називається, безоплатно. У всіх на слуху поняття аліментів, які сплачують батьки дітям, але не всі знають, що такі ж самі «аліменти» повинні сплачувати і дорослі діти – батькам. Тому якщо батьки бажають передати своє майно саме дітям, договір довічного утримання робити не можна. При цьому залишається можливість написати заповіт чи укласти договір дарування. Життя - дуже непередбачувана річ. Ми пам’ятаємо, як брат пішов проти брата у повісті Ольги Кобилянської «Земля», ми щодня бачимо, як зневажають і нехтують старими людьми, з усіх носіїв інформації чутно про злочини й шахрайства з нерухомістю. Тому потрібно пильнувати і зважати на всі обставини та загалом на ситуацію в родині, коли ви вирішуєте питання спадщини. Не бійтеся показати необізнаність, запитуйте про все, навіть найменші дрібнички, коли вас ведуть до нотаріуса відписувати майно. Пам’ятайте, що ваші інтереси завжди захищені, як нормами суспільної моралі, так і законом – і ніхто не має права перетворювати вашу старість (за ваш же рахунок!) на злиденне існування без надії на краще. А молодим слід пам’ятати, що тепле ставлення до бабусі, щира любов до батьків або віддане піклування про самотню сусідку – це не тільки справа добра й моральності, а й можливість отримати матеріальні блага «за ділами своїми». Зрозуміло, не можна перетворювати цю справу на ринкові відносини на кшталт «ти – мені, я – тобі», ми ж усі порядні люди. Але вічна народна мудрість справджується й досі: що посієш, те й пожнеш. Успіхів вам!
