Відверті розмови психолога з батьками Умене дуже агресивна дитина, я не знаю що з нею робити, «Мій син б'ється і кусається», «Моя дочка некерована, агресивна». Останнім часом я часто чую ці фрази від батьків. Слово «агресія», яке ще кілька років назад майже не зустрічалось у лексиконі батьків, зараз, завдяки засобам масової інформації, дуже розповсюджене. Що ж це таке? Дитяча агресивність - нормальне явище, яке пов'язане з психологічними особливостями кожного віку. Але батькам, для того, щоб агресивність не стала стійкою рисою характеру, треба розбиратися, що відбувається з дитиною, чому вона стала агресивною. Що впливає на розвиток агресивності у дітей? В першу чергу на розвиток агресивності впливає сім'я. Якщо в сім'ї, особливо зі сторони матері, дитині не вистачає уваги, любові та турботи, вона буде різними засобами намагатися отримати або компенсувати це. Причому, гарні вчинки дитини такі батьки сприймають як належне. А на агресивні вчинки реагують швидко і емоційно. І хоча це емоції гніву, образи і роздратування, але все ж таки емоції, яких так не вистачає дитині. Навіть, якщо дитина буде покарана, їй буде боляче і образливо, але вона привернула (хоч і не свідомо) до себе увагу дорослих. Так батьки підсвідомо поступово самі закріплюють негативну поведінку дітей. Крім того, дитина-школяр стане агресивною, якщо її за погану поведінку та незадовільні оцінки батьки карають ремінцем, не спілкуються з нею (грають у мовчанку), забороняють займатися улюбленою справою, відмовляють у спілкуванні з друзями. Запам'ятайте! Агресія батьків викликає агресію в дітях. Так само на розвиток агресивності впливає те, що батьки часто заохочують і схвалюють таку поведінку сина або дочки. Наприклад, син приносить зауваження в щоденнику, що бився з сусідом по парті. Батьки з'ясовують, що сусід взяв його пенал. Батько, а іноді і мати, на це говорить: «Правильно стукнув, щоб не брав чужі речі». Але в наступний раз син зробить так само. І хай його сварять у школі, але ж вдома його похвалили, його вчинками задоволені. Безумовно, щоб подолати агресивну поведінку дітей, батькам необхідно відмовитись від фізичних покарань, виховання за допомогою сили, приниження особистості. Якщо дитина ще маленька, то накопичену агресію поверне одноліткам, а коли підросте, набереться сил, почне повертати це батькам. Крім того, необхідно власним прикладом впливати на формування характеру дитини. Покажіть їй, що члени Вашої родини по - справжньому поважають оточуючих, щиро допомагають друзям, співчувають у горі. Зверніть увагу малечі на те, як Ви поводитесь у ситуації конфлікту. Ще можна порадити батькам подбати про те, щоб син або дочка були зайняті певною діяльністю - спортом, іграми, виготовленням споруд із конструктора, читанням книжок, малюванням, спільними з Вами справами - і побачите, що бійок стане менше - їм ніколи стане це робити. Наступний аспект, який сприяє розвитку агресивної поведінки у дітей - стосунки з іншими дітьми. Сучасні діти дуже жорстокі по відношенню один до одного. Але кожному малюкові необхідно зайняти своє місце серед однолітків. Не виключено, що в ряді випадків дитина за допомогою сили захищає себе. Який статус у групі буде мати дитина залежить від навичок спілкування: привернути до себе увагу вербально і невербально, зрозуміло для інших викладати свої бажання і думки, розуміти і пояснювати вчинки інших. Вашої уваги і аналізу потребує проблема відмови інших дітей грати з вашим сином чи донькою. Це можливо, оскільки задирак не люблять і грати з ними не хочуть. Доведіть своїй дитині, що для того, щоб з нею товаришували, вона повинна бути цікавою для однолітків, вміти допомогти, підтримати друга, зрозуміти його, вміти домовлятися, а іноді і поступитися. Особливої уваги потребує шкільне навантаження і стосунки з учителем (якщо програма навчального закладу розрахована на дуже сильних дітей). Діти, які не можуть тримати заданий вчителем темп, орієнтація в класі тільки на правильну відповідь сприяє посиленню нервового напруження, яке знаходить «вихід» на перервах і вдома. Роль вчителя (особливо в початковій школі) дуже важлива. Це другий авторитет після батьків, а іноді і перший. Батьки, які піклуються про благополуччя своєї дитини, повинні вибирати не стільки школу, скільки вчителя. Технологія дуже проста: поспілкуватися особисто, поговорити про навчальну програму, поговорити з 2 - 3 батьками випускного класу цього вчителя, познайомити дитину з вчителем, щоб і дитина склала свою думку. Наостанок хочу сказати кілька слів на захист агресивної поведінки. Гнів мобілізує енергію людини, підвищує здатність до самозахисту. Пам'ятайте: адекватне вираження гніву сприяє соціальному, фізичному і особистісному благополуччю людини, але тільки тоді, якщо воно має соціально прийняті норми.
Психолог вищої категорії Мальцева В.Б. Дім і Сім'я
