Головна » 2011 » Жовтень » 2 » Деякі небезпечні захворювання, що передаються людині від тварин
11:43
Деякі небезпечні захворювання, що передаються людині від тварин
Навесні багато хто шукатиме відпочину за містом, рятуючись від суєти та задушливого міського смогу. Звичайно, захочеться взяти з собою і свого чотириногого друга, щоб також побігав по травичці, скупався в озері. Однак не всі знають, що саме на природі ваш улюбленець може захворіти і заразити вас. От про це ми зараз і поговоримо. Традиційно наш відпочинок прив’язаний до відкритих природних водойм – річок та озер. Біля них завжди багато живності, яка, про це треба пам’ятати, не завжди здорова. Наприклад, мишоподібні гризуни часто є носіями небезпечного інфекційного захворювання під назвою лептоспіроз.
Лептоспіроз вважається найбільш розповсюдженим зоонозом у світі. Він зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди, особливо широко поширений у тропічних країнах, однак і в наших широтах зовсім не рідкість. Джерелами інфекції є різноманітні тварини (лісова миша, полівка, водяні щурі, землерийки, пацюки, собаки, свині, велика рогата худоба, коні тощо). Інфекція передається тваринам через воду і корми. Зараження людини найчастіше відбувається при контакті шкіри і слизових оболонок з водою, забрудненою екскрементами тварин. Має значення також контакт із вологим ґрунтом. Ще один шлях – через забій заражених тварин, роботу з м’ясом, а також вживання сирих продуктів (напр., молока), забруднених виділеннями інфікованих гризунів.
Для лептоспірозу характерна виражена сезонність з максимумом захворюваності в серпні. Заразитися легко: для проникнення лептоспір достатньо найменшої подряпини на шкірі. У зв’язку з цим зараження відбувається навіть при короткочасному контакті з водою, що містить лептоспіри. Збудник може проникати також через слизові оболонки органів травлення и кон’юнктиву очей. При цьому жодних запалень на місці проникнення інфекції в організм не спостерігається.
Подальше просування лептоспір відбувається лімфатичними шляхами, хоча ні в лімфатичних судинах, ні в регіонарних лімфатичних вузлах запальних процесів також не виникає. Бар’єрна роль лімфовузлів виражена слабко. Лептоспіри легко їх долають і розсіюються по різних органах і тканинах (передовсім, у печінці, селезінці, нирках, центральній нервовій системі), де й відбувається їх розмноження та накопичення. Ця фаза патогенезу дорівнює часові інкубаційного періоду: від 4 – до 14 днів. Детально описувати подальші муки і страждання хворих не бачу сенсу, зверну тільки вашу увагу на офіційну статистику: в США за 1974-1981 роки смертність від лептоспірозу становила в середньому 7,1% (від 2,5 до 16,4%), при жовтушних формах коливалася від 15 до 48%, а у чоловіків віком понад 50 років дорівнювала 56%. І це при тамтешній розвиненій медицині. Ці дані свідчать про те, що лептоспіроз – смертельно небезпечна недуга для людей і тварин.
Часто собаки й люди заражаються, скупавшись у водоймі зі стоячою водою. Щоб цього не сталося, центральна санітарно-епідеміологічна станція з настанням весни бере проби води з озер та рік, береги яких є популярними місцями відпочинку. І якщо біля вашого улюбленого озера з’явилася табличка с написом «Купатися заборонено», я рекомендую поставитись до цього відповідально.
Профілактика.
Для тварин існує кілька вакцин, та оскільки різновидів патогенних лептоспір в нашій країні нараховується 13 серологічних груп, 27 серотипів, а у найкращій, на мою професійну думку, вакцині для собак їх лише 4, то про абсолютний захист не варто й казати. Проте введення такої вакцини вашому собаці, за дотримання всіх правил, негативно на її здоров’ї не позначиться, а ризик заразитися і захворіти вже буде значно менший, оскільки у вакцині представлені ті «різновиди» збудника, які найчастіше зустрічаються в природі. Наступний важливий пункт профілактичних заходів, це, звичайно ж, знищення мишоподібних гризунів, які справно служать розповсюджувачами цього збудника. Теоретично, дератизацією, тобто знищенням небезпечних гризунів, повинні займатися державні служби. Та, на жаль, змусити їх відповідально ставитися до виконання належних їм за статусом обов’язків не так просто, особливо, коли йдеться не про житловий будинок в Києві, що перебуває на комунальному балансі, а про вашу заміську резиденцію, тому ваша безпека залежить тільки від вашої власної турботи про себе.
Існують декілька фірм, які на західний кшталт займаються такою очисною діяльністю професійно. Для тих, хто шукає дешевших способів вирішення проблеми, існує у вільному продажі величезний вибір всіляких отруйних приманок, призначених для боротьби з гризунами. Але змушений попередити: ваш собака, кішка, або, не приведи Боже, дитя, також не убезпеченні від контакту з такою приманкою, і наслідки для них, самі розумієте, можуть бути смертельними. Тому зв’язуватися непрофесіоналам з отрутами я б не радив. По-перше, дуже високий ризик, по-друге, чи варто отруювати свій життєвий простір і псувати настрій і відпочинок неприємним запахом від трупів мертвих гризунів, які ще довго розкладатимуться?
Що ж до електронних «відлякувачів» гризунів, то вони або малоефективні, або надто дорогі, або ж лякають домашніх улюбленців та не дають заснути їх хазяям. Втім, вибір таких приладів дійсно великий, і я впевнений, що серед них обов’язково знайдеться гідна модель.
Правда, єдина досада: жодна з тих інструкцій до них, які я перечитав, не гарантує миттєвого результату. Потрібно декілька днів, а то й тижнів, аби щури і миші нарешті відчули себе незатишно у вашому будинку і, звісно, покинули його. Наступне загальне для всіх правило теж можна віднести до профілактики захворювання тварин і людей: не купайтеся в сумнівних водоймищах, не споживайте сумнівні продукти, куплені «у якоїсь бабусі», принаймні, без належної термообробки.
Пам’ятайте: ваш хворий собака, кінь, корова або свиня можуть бути небезпечними для вашого життя, тому піклуватися про своє здоров'я починайте з піклування про здоров'я вашої тварини.
Ну і нарешті: якщо ви не впевнені, що місцевість, де розташований ваш заміський будинок, незаражена лептоспірозом, можете здати свого домашнього улюбленця в готель при ветеринарному центрі, де за ним не просто доглянуть, а проконтролюють стан його здоров'я. А зараз я хочу нагадати про ще одну хворобу. Звичайно ж, це сказ, про який чули всі. Тому буду лаконічним і нагадаю лише найважливіші його особливості. Звичайно ж, ми зі шкільної лави пам'ятаємо, що це вірусне захворювання, яке уражує центральну нервову систему, тобто наш мозок, викликаючи в ньому незворотні зміни. Протягом перебігу захворювання відбувається також параліч глоткової мускулатури, в результаті чого хвора тварина не може ковтати навіть воду, однак при цьому у неї з’являється патологічне бажання постійно щось гризти і намагатися ковтнути. Також розвивається частковий або повний параліч мімічних м'язів, від чого морда хворої на сказ тварини набуває чудернацького виразу, схожого на гротескову хитрість. З часом настає параліч мускулатури кінцівок, починаючи із задніх, потім параліч захоплює скелетну мускулатуру, і смерть настає від паралічу дихальної мускулатури. Збудник – вірус сімейства рабдовірусів, що містить РНК. Він стійкий до низьких температур, які його лише консервують, а у матеріалі, який гниє, гине за 15 днів. При 70° С – миттєво інактивується. Згідно з сучасними даними вірус сказу стійкий до дії хімічних засобів дезінфекції. Після попадання в організм деякий час перебуває у місці потрапляння, потім проникає в спинний і головний мозок. Симптоми починають виявлятися лише після поширення вірусу по всьому організму.
Прояву клінічної картини передує прихований (інкубаційний) період. Тварина в цей час також небезпечна, оскільки вірус вже виділяється із слиною, сльозами і сечею. Найчастіше інкубаційний період у тварини триває 10-14 днів, у людини може протікати до року. Хворіють на сказ лише теплокровні тварини, серед яких: вовк, лисиця, єнотовидний собака, шакал, песець, скунс, мангуст, кажани, собаки, кішки, сільськогосподарські тварини. Крім того, імовірним природним резервуаром є гризуни, які здатні носити інфекцію, не гинучи протягом кількох днів після зараження.
Однак у цій ситуації найголовніше те, що на даний момент не існує методів лікування цієї хвороби. З моменту прояву її симптомів, хворий приречений на смерть. Тому необхідні заходи профілактики, а це, звичайно ж, обов’язкова вакцинація ваших тварин, а в разі їх контакту з підозрюваною на сказ твариною потрібен негайний карантин в центрі боротьби зі сказом.
Людям, укушеним скаженими або невідомими тваринами, місцеву обробку рани необхідно проводити негайно або якнайшвидше після укусу чи пошкодження; рану рясно промивають водою з милом (або детергентом) і обробляють 40-70 градусним спиртом або настоянкою йоду, за потреби вводять антирабічний імуноглобулін углиб рани і в м'які тканини довкола неї, після місцевої обробки рани негайно проводять специфічне лікування, яке полягає в лікувально-профілактичній імунізації антирабічною вакциною. Сучасні вакцини, як правило, вводяться 6 разів: ін’єкції робляться в день звернення до лікаря (0 день), а потім – на 3, 7, 14, 30 і 90 день. Якщо за твариною, що вкусила потерпілого, вдалося встановити спостереження, і протягом 10 діб після укусу вона залишалася здоровою, подальші ін’єкції припиняють. Під час вакцинації і протягом 6 місяців після останнього щеплення заборонено вживання алкоголю. В період вакцинації також необхідно обмежити споживання продуктів, здатних викликати у пацієнта алергічну реакцію.
Все ж, повернімося до наших собак і кішок. Як ви вже знаєте, вони теж можуть захворіти, а хвора на сказ тварина смертельно небезпечна для всіх довкола, і проблема навіть не в тому, що вона заразить і вас, укусивши. У неї відбуваються незворотні зміни в мозку, розвивається параліч м'язів глотки, з’являється агресія – така тварина, навіть якщо це маленький пудель, здатна раптово напасти і перегризти горло людині. Перетворення ласкавого і слухняного улюбленця сім’ї на оскаженілого звіра, розлюченого й кровожерного, завжди шокує. І якщо вам довелося із таким зіткнутися, пам’ятайте: перед вами вже не звична домашня ляля, а смертельно небезпечний ворог, реакції якого непередбачувані і неконтрольовані, оскільки у хворої на сказ тварини, до всього, ще й не спрацьовує інстинкт самозбереження. До речі, її поведінка може різко змінюватися без причин або через найнесподіваніші чинники. Тварина стає надмірно ласкавою, боязкою, апатичною або надмірно активною, про агресивність уже була мова. Причому перехід з одного стану в інший зазвичай миттєвий. Хоча хворобу віддавна називають «водобоязню», не розраховуйте захистити себе, поливаючи оскаженілу тварину водою, це може і не спрацювати. Якщо маєте змогу, локалізуйте таку тварину в приміщенні, переконайтеся, що у неї немає можливості вибратися через вікна (звичайна шибка не втримає її) і викликайте міліцію та швидку. Хвора на сказ тварина повинна бути знищена, а її мозок потрібен для проведення медичної експертизи.
Єдино можлива профілактика – це своєчасна вакцинація ваших домашніх тварин. Вона проводиться один раз на рік, але можна й частіше за необхідності. Крім того, не забувайте про міцну й високу огорожу довкола вашої заміської резиденції і проведення дератизації, оскільки, нагадаю, мишоподібні гризуни теж здатні заразити вас і ваших тварин сказом. Бажаю вам і всім дорогим вам людям і тваринам міцного здоров'я і благополуччя.
Кравченко Владислав Олегович, лікар ветеринарної медицини . Дім і Сім'я
