УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ

Каца́п, кацапи (множ.)  — зневажливе прізвисько росіян, яке вживається, переважно, українцями; також — російська назва деяких груп російського суспільства.

Існують дві основні версії походження слова кацап — «народна» (виведена методом т.зв. народної етимології) та наукова версії.

За народною версією, кацап походить від виразу «как цап». Виникнення цього виразу могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі бороди. Утім, ця версія видається малоймовірною, оскільки має в собі суміш російського («как») та українського («цап») слів. У часи, коли постав цей термін, дві мови існували окремо одна від одної, а їхні носії не плутали російську й українську мови. Тому досить сумнівним виглядає сполучення двох мов в одному слові. Якби термін кацап у дійсності походив від словосполучення «як цап», то він радше б постав у формі «яцап», а не «кацап». До того ж «цапині» бороди не були притаманні жителям Московії, навпаки, вони носили широкі «лопатовидні» бороди. Це можна бачити на картинах і в усіх сучасних фільмах. Отож, ця версія не витримує ніякої критики і, мабуть, придумана самими московитами.

За версією, запропонованою академіком Д. Яворницьким слово «кацап» — тюркського походження, і походить від арабського слова «касаб» (qassab), що означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу». Дослідники відмічають також наступні словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник», «гицель» і т. д.^[1] "Треба знати, що слово «кацап» вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат», «деспот», «злодій»^[2]

Тлумачення слова «кацап» подається також в «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького як похідне від татарського «різник», «різун».^[3]

За однією з версій, призвіще «м'ясник» закріпилося після того, як під час взяття Казані, татарам (жителі Казані — столиця сучасного Татарстану) було пообіцяно, якщо вони здадуть місто без бою, то всім подарують життя. Проте коли татари здали зброю і відчинили ворота, то війська Івана Грозного вирізали, майже все місто.

 «Кацап» у російській мові

У російській мові слово кацап широко вживалося як образливе прізвисько сторонами церковного розколу. У деяких селах, населених різними за вірою росіянами, старообрядники називали ніконіан «кацапами», а ніконіани старообрядників — «кулугурами» (слово також тюркського походження, буквально подонок); зокрема В. І. Даль приводить форму коцап як тульську і курську назву розкольників.

Таким чином не виключено, що слово кацап безпосередньо потрапило в українську мову з самої Росії як образливе прізвисько однієї із сторін російського церковного розколу, і тут асоціювалося з росіянами взагалі.

 «Кацап» в українській мові

Широко вживається в розмовній українській мові з 18 століття для позначення осіб російської національності. Авторитетний словник Б. Грінченка так тлумачить цей етнонім:

Кацап, па, м. Великороссиянин. Тут дивляться, аж входить кацап. ум. Кацапчик, ув. Кацапюга.

Кацапеня, няти, с. Великорусский ребенок.

Кацапка, ки, ж. Великороссиянка. Приїхав в одне село — дивиться, кацапка кричить.

Кацапня, ні, соб. от кацап.

Кацапський, а, е, Великорусский.

Кацапчик, ка, ум. от кацап.

Кацапщина, ни, Великороссия. Лаяв кацапів і кацапщину.

Кацапюга, ги, м. ув. от кацап

 Приклади вживання в літературній мові

• «Проклятые кацапы едят щи даже с тараканами» — (Микола Гоголь)
• «Іван Грозний представляли італьянці по італійськи… поводитись по кацапськи вони не вміли, один тільки Іван Грозний був похожий на кацапа.» — Леся Українка, лист до сестри О. П. Косач

• Завів кацап християнина,

Зарізати хоче.

Зав'язав йому назад руки,

Ніж широкий точить.

А кацапчук семиліток

Мало не брикає:

Кругом скаче коло тата

Та все промовляє:

«Да полна уж тачать батька!..

Будєт с нєго, будєт!..

Режь же, батька! то-то любо

Как трепаться будєт!»

Степан Руданський

 Фольклор

• Бог сотворив цапа, а чорт — кацапа
• Хай живе й пасеться кацап в Україні, а хахол — на Сахаліні (радянськ.)

Москаль — застаріла назва росіян серед українців, білорусів та поляків. Також цей термін застосовують до військових або москвичів. В сьогоденні вживається доволі часто як іронічна назва громадян Росії незалежно від походження. У Росії москалями називають жителів Москви^[1].

Етимологія та історія

Походження терміну «москаль» є доволі очевидним — від назви Московської держави або як називали її в Україні та Білорусії — «Московщина».

Самоназвою людей Московщини було «православні», рідше «русскіє». Іван Аксаков в листі до письменника Ф. Достоєвського пише: «Мудра річ написати заклик до русского народу, як його пишуть в інших країнах: „французи" або „британці" — „Русские!" не годиться, сама мова не терпить. А на всіх сходках щоденно по всіх просторах Росії виголошуються промови із закликом: „Православные". Ось як русскій народ визначає свою національність».

Ні у поляків, ні у білорусів, ні в українців не прижилася назва «русскіє», на відміну від західноєвропейських народів. Видно, етнічна уява цих трьох сусідніх з Московщиною народів ніяк не могла змиритися, щоб так знані їм назви «Русь» і «руські» було перенесено на московитів. Книжною формою слова «москаль» було «московит». Пізніше у письмовій формі було введено термін «росіянин», що походить від грецької назви «Росія» (Ρωσσία). Першими його стали вживати поляки. Наслідуючи їх, в окремих випадках, головним чином через цензурні міркування, стали вживати полонізм «росіянин» українські та білоруські автори.

Слід зазначити, що значення слова москаль змінювалося з часом спершу це був типовий етнонім, пізніше у внаслідок остаточного включення України до складу Російської імперії так почали називати солдат регулярної армії, оскільки в той час це була найбільша група росіян в Україні. Таким чином слово москаль з етноніму стало назвою певної соціальної групи незалежно від походження. Пізніше, коли внаслідок розширення категорій населення, що підлягало призову росіяни перестали становити абсолютну більшість солдатів, слово москаль поступово почало втрачати значення «солдат, військовий» і знову стало етнонімом. Саме в такому значенні вони використовується зараз.

Слово «москаль» в українській літературній традиції

«Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…» Т.Шевченко

Слід відзначити, що Т. Шевченко ніколи не вживав терміну «росіянин». Класична українська література XIX ст. була зорієнтована на живу, розмовну українську мову.

Іван Франко у поезії «Не пора» закликав:

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить;

Довершилась України кривда стара

— Нам пора для України жить!

Євген Гребінка, автор романсу «Очи черные», перекладаючи поему Пушкіна «Полтава», замість слова «русский» вживає слово «москаль», де в Пушкіна Росія, у Гребінки Московщина. Слова Пушкіна:

Без милой вольности и славы

Склоняли долго мы главы

Под покровительством Варшавы

Под самовластием Москвы.

Но независимой державой

Украйне быть уже пора.

Євген Гребінка переклав так:

Давно без батьківської слави

Ми, як воли, в ярмі жили,

У підданстві або Варшави,

Або великої Москви.

Возиться годі з москалями

Украйні царством буть пора.

Вислів Пушкіна «Когда Россия молодая» Гребінка перекладає «Московщина». Строфа «Казак на север держит путь» — «Козак в Московщину летить».

Приклади творчості майстрів українського слова, як І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Леся Українка, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, М. Кропивницький, А. Свидницький достатньо переконливо свідчать, що колись нормою української мови були терміни «москаль», «Московщина» та похідні. Ця норма виводилася із живої розмовної мови українського народу і широко відображена у фольклорі. Ось як пише (С. Руданський у гуморесці «Вареники-Вареники!»)

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.

Прислів'я, приказки, анекдоти

Наскільки семантично розбудований етнонімічний термін «москаль» в українській мові, можна судити на основі того, що словник Грінченка подає п'ятдесят шість його значень, форм та відтінків: "Москаленко, Москаленка; москаленя, москаленяти; москалик, москаличка; москалів, москалева, москалеве; москалівна, москалівни; москаль, москаля; москальня, москальні; москальство, москальства; москальча, москальчати; москальчик, москальчика; москальчук, москальчука; москалюга, москалюги; москва, москви (тут в етнічному розумінні: «Москаль, що якесь старе залізо продавав і не чув, що жвавий міщанин у чемерці штовхав його: „Москва, москва, чи продаєш залізо?"); москвофіл, москвофіла; москвофільство, москвофільства; москвофільський, москвофільська, москвофільське; Москівщина, Московщина, Московщини; московець, московці; московка, московки; московський, московська, московське; московщеня, московщеняти; московство». У словнику додано ще два фразеологічні звороти: «підпускати, підвозити москаля», що означає брехати, обманювати, і «пеня московська» у розумінні «безпричинно чіплятися».

Етнограф М. Номис опублікував перший в українській етнографічній науці ряд приказок і прислів'їв, що були широко розповсюджені у українців, серед них такі:

• «Тату, тату, лізе чорт у хату» — «Дарма, аби не москаль».
• Коли чорт та москаль що вкрали, то поминай як звали.
• На вовка промовка, а москаль кобилу вкрав.
• З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
• Варив чорт з москалем пиво, та й солоду відрікся.
• Казав москаль право, та й збрехав браво.
• Хоч убий москаля, то він зуби вискаля.
• На грош амуніції, на десять амбіції.
• Москаль на сльози не вдаря.
• Москаль як ворона, та хитріший за чорта.
• Чорзнащо в лаптях, та й то москаль.
• Москаль ликом чванится й кожному під ніс з ним пхається.
• Москва на злиднях збудована, та й злиднями годована.
• Хоч добрий чоловік, та москаль.
• Не впадає москаля дядьком звати, а все дядюшка.
• Московський час, як жидівський зараз.
• Москаль зна дорогу, та питається.
• «Щоб ти зозулі не чув» (каже баба). — «Мне и удод закуетъ» (одріка москаль)

В. Даль подає, що термін «москаль» малоросійського походження і означає: москвич, русский, солдат, военнослужащий. От москаля, хоть полы отрежь, да уйди! Кто идет? Чорт! Ладно, абы не москаль. С москалем дружись, а камень за пазухой держи (а за кол держись). Мутит, как москаль, а чтобы концы хоронил. Знает москаль дорогу, а спрашивает! Москалить — млрс. мошенничать, обманывать в торговле

В кінці 1980-х років поширилась велика кількість анекдотів, головними персонажами яких були «москаль» та «бандерівець». Одним із сюжетів цих анекдотів «москаль», який потрапляє на Західну Україну і зазнає жорстоких переслідувань і катувань від «кровожерливих бандерівців». Таким чином у них висміювались поширювані офіційною радянською пропагандою міфи про русофобію українців-«західняків».

Вживання терміну в наш час в Україні та Росії

Зараз слово «москаль» в Україні використовується як дуже поширене неофіційне, побутове означення росіян. Слово має нейтральне чи злегка зневажливе забарвлення. Слід однак зазначити, що в сучасній українській мові москаль не є лайкою чи підкреслено презирливою назвою, на відміну від слова «кацап».

Слово «москаль» в Україні з часом втратило первісне значення і не завжди пов'язується з Москвою. Наприклад в підручнику з Історії України 1934 року зображена сцена руйнування Києва суздальським князем Юрієм Довгоруким в 1169 році з підписом «Москалі руйнують Київ». Вважаючи на те, що перша згадка про Москву в літописах була лише двадцяти двома роками раніше, і вона була в той час невеликим селом, то цей термін вжитий як загальна назва людей, що жили на території сучасної Росії.

У Росії москалями називають жителів Москви (москвичів). Слово має як нейтральне так і помітно негативне значення, яке втім більше залежить від контексту вживання, аніж від самого слова. У деяких регіонах (Краснодарський край, Кубань) це слово вживають традиційно, запозичивши його від українців, які раніше складали помітний відсоток населення цих земель, однак широке розповсюдження цього слова по Росії можна вважати результатом відносно недавнього запозичення та переосмислення значення українського означення росіян взагалі в назву москвичів.

 Інші значення

Москалями або москаликами в Україні називають клопів Pyrrhocoris apterus, червоних комах з чорними цятками та приплюснутою спиною, що повзають по землі строєм. В Росії вони мають назву клоп-солдатик або красноклоп обыкновенный. 

Також москалями в Україні інколи називають звичайних домашніх тарганів. Така традиція характерна для багатьох слов'янських народів, у яких тарган, незважаючи на те, що він живе у будинку господаря сприймається як загарбник (у росіян — прусак, у чехів šváb, у поляків francuz) 

На Східній Україні північно-східний вітер називають москаль.

Назву москалики (moskaliki) має популярний на пострадянських просторах польський різновид консервованих оселедців. Таку назву консерви отримали тому, що оселедці в них дуже тісно запаковані — «як москалі у казармі».

Форми слова та похідні слова: 

• Москаленко
• Москалина
• Московит
• Москаличка
• Москаленя
• Москалик
• Москалиха

Похідні слова:

• Москальський
• Москаляндія
• Москальство
• Москальчук
• Москалити (Москалювати)

Хохли (для чоловіків — хохол, для жінок — хохлушка) — зневажлива назва українців, часто вживана на побутовому рівні серед росіян та інших народів колишнього СРСР, яка майже замінює слово «українці» 

Ця назва з´явилася у 17 столітті і, могла походити від оселедця — характерної зачіски у козаків. В Київській Русі така зачіска була однією з ознак знатного роду. Зберігся візантійський опис князя Святослава Ігоревича, де є згадка про те що він носив чуприну.  Деякі історики та етнографи вважають, що корінь походження цього слова треба шукати в інших мовах. Згідно з однією з версій слово походить від монгольського "хал-гол" ("хох-улу(олу)")- "синьо-жовтий", за кольором символіки Галицько-Волинського князівства. Слово "хохол" в перекладі з тюрського означає "блакитноокий". У перекладі із кримськотатарської "хо"("син") та "хол"("сонце").. Тобто "хохол" могло означати "син сонця"

Слово «хохол» у значенні «несвідомий українець» використовується і самими українцями. Ось як це обіграв у вірші «До українців» поет Віктор Баранов:

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.

Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами країна...

Версію про те, що слово "хохлушка" є російським, може доводити суфікс -ушк- (-юшк-), який властивий російській мові (для прикладу старушка, дедушка, матушка, батюшка).

Малорос — рос. Мало́рос (від слів малий і Росія) — назва українців росіянами започаткована після укладення Переяславської угоди 1654 року. Вживалась здебільшого у владі Московської держави. Має образливе забарвлення.

Малорос походить від слова «Малоро́сія», що означало тоді сучасну територію Правобережної України, включно з Києвом.

Є різні потрактування і сприйняття терміну «малорос».

Перше. Малорос — це житель центральних областей держави Русі. Аналоги — «Малоросії» — «Малопольська» (столиця Краків і околиці). У такому смисловому навантаженні термін «малорос» звучить гордо. Використовується рідко і, головним чином, у наукових колах .

Друге. Малорос — меншина, чи люди з меншими правами, українець. У цьому значенні термін поширений у росіян, а також серед широкого загалу сучасних українців (не науковців).