"Якби не було українського націоналізму, не було б і України" - дослідник
Вчорашня лекція німецького істрика Ґжеґожа Россолінського-Лібе викликала бурхливу реакцію. У ній він називає Степана Бандеру фашистом.
Те, що деякі історики не розрізняють фашизму й нацизму шкодить не лише науці, але і суспільству загалом. Так вважає історик Владислав Гриневич. Він не був на лекції Россолінського-Лібе, однак знає загальну тематику доповіді.
Позицію істориків, які однозначно називають українських націоналістів фашистами і навіть ставлять в один ряд з гітлерівським режимом, Гриневич не підтримує.
Він підкреслює різницю між фашизмом і нацизмом: фашисти не закликали до вбивства євреїв і не сприймали расизм.
"У 20-х, а особливо 30-х роках у Європі виникла ціла низка схожих рухів профашистського вигляду. Вони не були прокомуністичними, оскільки були протиставленням більшовизму. Це залізна гвардія у Румунії, Угорщині та в інших країнах. Ось це класичні фашисти", - зазначив він.
Оцінюючи український рух історик говорить: "Фашизм - це крайній націоналізм на межі з шовінізмом. Але шовінізм, як правило, існує у пануючої нації, яка у своїй державі намагається навести лад і всіх підлаштувати під свій національний фон. А враховуючи те, що українці постійно знаходилися в імперіях чи країнах, які придушували їхній національний рух, то тут йдеться не про шовінізм, а про крайній націоналізм. Націоналізм як відповідь на шовінізм держав, які знищували їх національну свідомість".
На думку Гриневича, намагання змалювати історію ОУН лише чорною фарбою є небезпечними. Воно відвертає увагу від здобутків українського національного руху.
Дослідник підкреслив: "Те, що ми маємо в нашій історичні пам'яті сьогодні - це наслідки опору сталінізму. Українська незалежність і українська держава, значною мірою, завдячує тому, що відбувалося в ті часи. Якби не було тоді українського націоналізму як такого, не було б і України".
Натомість часто забувають про інший факт, вже давно вивчений істориками - два тоталітарні режими, радянський і нацистський.
"Є фільм "Soviet Story", латвійський режисер зробив для Європарламенту напередодні того як потім було прийняте рішення про засудження гітлеризму і сталінізму. І цей фільм показував, що значною мірою політична культура, гасла, навіть плакати націонал-соціалістської Німеччини і Радянського Союзу були схожі, якщо не тотожні", - закінчує думку Владислав Гриневич.
Ольга СКОРОХОД Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/history/425361">Gazeta.ua</a>
