Подаємо перелік деяких історичних подій та назв документів, які
безпосередньо формували нинішню ситуацію з мовою та були спрямовані
на знищення української мови, культури та нації:
1686 р. – Ліквідація автономної української церкви, незаконне й
насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського
патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні
над церквою, освітою і культурою.
1689 р.- Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки
без дозволу Московського патріарха.
1690 р.- "Анафема" Московського собору на "киевские новьіе книги" –
книжки П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського та інших, писані
тодішньою українською літературною мовою.
1708 р., листопад – Зруйнування за наказом Петра І гетьманської
столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх
його мешканців – 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту
зруйновано і спалено.
1720 р.- Указ Петра І про заборону друкування нових книжок
українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а
старі книжки перед друкуванням було наказано привести у
відповідність з російськими.
1721 р.- Указ Петра І про цензурування українських книжок.Знищення
Чернігівської друкарні.
1729 р.- Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з
української мови на російську всі державні постанови й
розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. – Заборони Петербурзького синоду
друкувати українські книжки.
1764 р.- Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення
русифікації України,Смоленщини,Прибалтики та Фінляндії.
1769 р.- Указ синоду про вилучення в населення українських букварів
та українських текстів з церковних книг.
1784 р.- Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р.- Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження
російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про
обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р.- Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва
церков у московському синодальному стилі й заборона церковного
будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р.- Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р.- Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало
край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій
автономії в Україні).
1834 р.- Відкриття Київського імператорського університету з метою
русифікації Південно-Західного краю.
1847 р., 5 квітня – Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка
рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи
І під найсуворіший нагляд,із забороною писати й малювати, що було
рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р.- Закриття українських недільних і безплатних шкіл для
дорослих.
1863 р, 18 липня – Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії
П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в
Російській імперії.
1869, 1886 рр.- Укази царської адміністрації про доплати чиновникам
російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876, 18 травня – Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону
ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і
брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою
оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень
під нотами.
1881 р.- Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення
Ємського указу всім губернаторам Росії.
1881 р.- Заборона виголошення церковних проповідей українською
мовою.
1883 р.- Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном
театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому
територіях (Київщина,Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця
заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)
1888 р.- Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови
в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р.- Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 р.р.- Заборона української мови на Археологічному з'їзді
в Києві та на відкритті пам'ятника І.Котляревському в Полтаві.
1907 р.- Закриття царським урядом української періодичної преси,
конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української
літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р.- Указ сенату Російської імперії про "шкідливість" культурної
та освітньої діяльності в Україні.
1910 р.- Циркуляр П.Столипіна про заборону створення неросійських
асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від
їхньої мети.
1914 р., березень – Заборонення царським режимом святкування
100-річчя від дня народження Т.Шевченка.
1914 р.-Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в
окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання
української мови, друкування книг, газет і журналів українською
мовою. Розгром товариства "Просвіта", зруйнування бібліотеки
Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч
свідомих українців до Сибіру.
1921 р., 22 листопада – Розстріл більшовиками 359 полонених бійців
армії УНР під проводом А.Тютюнника під м.Базар на Житомирщині.
1921-1923 рр.- голод у степових районах України, спричинений
політикою "воєнного комунізму" та продовольчою розверсткою на селі,
унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р. вересень – Арешт визначних діячів української науки,
культури, й УАПЦ – за "належність" до вигаданих ОДПУ Спілки
визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929-1930 рр. – Перша фаза колективізації й "розкуркулення" в
Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру
та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня – Надзвичайний Церковний Собор у Києві
ліквідував УАПЦ – і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР).
Арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня-19 квітня – Судовий процес у Харкові над 45-ма
діячами української науки, літератури, культури,УАПЦ – за належність
до так званої "Спілки Визволення України" (СВУ).
1932 р., 23 квітня – Постанова ЦК ВКП (б) про ліквідацію
літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників
СРСР.
1932-33 р.р. – Організація більшовицьким режимом штучного голодомору
в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове
переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. – Самогубство декількох культурних діячів, включаючи
М.Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом
української культури.
1933 р. – Погром українців на Кубані.
1934-41 рр. – Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних
містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р. 13-15 грудня – У зв'язку з убивством С.Кірова засудження до
розстрілу діячів української культури, серед яких – письменники
Г.Косинка, К.Буревій, Д.Фальківський, О.Влизько,І.Крушельницький та
ін.
1936 р., жовтень-1938 р., листопад – Чергова чистка КП (б) У і
масовий терор в Україні (так звана "єжовщина").
1937 р., листопад – Масовий розстріл ув'язнених на Соловках
українських письменників та інших діячів української культури (до
20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. – Сталінська постанова "Про обов'язкове вивчення російської
мови в національних республіках СРСР".
1938 р., 24 квітня – Впровадження російської мови як обов'язкової в
усіх школах України.
1939-1941 рр. – Широкомасштабні репресії органів НКВС проти
українців західних областей. Масові депортації українського
населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., січень – "Процес 59" членів ОУН у Львові.
1946 р. 8-10 березня – ліквідація греко-католицької церкви і
підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень – Закритий судовий процес у Києві над
греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом
Й.Сліпим (ред.: Й.Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в
Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом.
Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського
Івана ХХІІІ та президента Кеннеді).
1946 р., 24 серпня – Постанова пленуму ЦК КП (б) У "Про перекручення
і помилки у висвітленні історії української літератури у "Нарисі
історії української літератури", різка критика часописів "Вітчизна"
і "Перець" (ця постанова була згодом підтверджена 16-м зїздом КП (б)
У 25-26 січня 1949 р.)
1947 р.,3 березня – Призначення Л.Кагановича першим секретарем ЦК КП
(б) У і нова "чистка" серед українських культурних кадрів,
звинувачених в "українському буржуазному націоналізмі".
1949 р.- Чергова "чистка" в КП (б) У у зв'язку з рішеннями її 16-го
зїзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від
січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її
членів).
1949 р., 28 серпня – Скасування уніатської греко-католицької церкви
на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1951 р., 2 липня – Погромні статті в московській газеті "Правда"
проти "націоналістичних ухилів в українській літературі" (різка
критика вірша В.Сосюри "Любіть Україну" та лібрето опери "Богдан
Хмельницький" О.Корнійчука і В.Василевської).
1954 р. 23-24 березня – 18 з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з
України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових
земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис.осіб).
1954 р.,7 липня – Таємна постанова ЦК КПРС про посилення
антирелігійної пропаганди.
1957-61 рр. – Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація
приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів,
семінарій).
1958 р., 12 листопада – Постанова Пленуму ЦК КПРС "Про зміцнення
зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти", на
основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р.,
спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про
необов"язкове, а "за бажанням батьків" вивчення української мови в
російських школах України).
1959 р.,15 жовтня – Убивство C.Бандери агентом КДБ Б.Сташинським.
1961 р., січень – Закритий суд у Львові над членами Української
Робітничо-Селянської Cпілки (Л.Лук яненко, І.Кандиба, С.Вірун та
ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження
Л.Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень – Прийняття нової програми КПРС її 22-м з'їздом,
яка проголошувала політику "злиття націй" і подальшу русифікацію
союзних республік.
1962 р. – Судовий процес над 20 членами Львівського Українського
Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. – Підпорядкування національних Академій наук союзних
республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня – Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки
АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал "З
приводу процесу над Погружальським").
1965 р., серпень-вересень – Перша велика хвиля арештів українських
діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха,
С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня – Зумисні підпали у Видубицькому
монастирі в Києві.
1969 р.,червень – Лист українських політичних в'язнів (М.Гориня,
І.Кандиби, Л.Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про
отруювання політв'язнів.
1970 р., 28 листопада – Трагічна смерть (вбивство) української
художниці А.Горської у Василькові на Київщині.
1972 р., січень-травень – Друга велика хвиля арештів інтелігенції в
Україні.
1972 р., травень – Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ
П.Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1977 р., 5 лютого – Арешт членів Української Гельсінської групи
(УГГ) М.Руденка й О.Тихого; суд над ними 23 червня – 1 липня і вирок
М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О.Тихому
відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня – Арешт членів УГГ М.Матусевича і М.Мариновича
(засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах
суворого режиму і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада – Директива колегії Міністерства освіти УРСР
"Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах
республіки" (посилення русифікації).
1979 р., березень-жовтень – Нові арешти українських діячів в
Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6
серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до
максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання
у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня – Загадкове вбивство композитора В.Івасюка біля
Львова.
1979 р., 29 травня – Ухвала Ташкентською конференцією нових
русифікаторських заходів щодо неросійських народів CРСР.
1980-81 р. – Арешт українських політичних діячів С.Набоки,
Л.Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р. – Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в
школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та
літератури ("Андроповський указ") та директива колегії Міністерства
освіти УРСР "Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення
російської мови в загально-освітніх школах, педагогічних навчальних
закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки",
спрямована на посилення русифікації.
1984 р. – Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.
1985 р., 4 вересня – У концтаборі помер поет В.Стус.
1986 р., 26 квітня – Катастрофа на Чорнобильській атомній
електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам
українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких
наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. – Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну
загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р., квітень – Постанова Верховної Ради СРСР про надання
російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Вищенаведена інформація взята з книги доктора Григорія Півторака
"Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов". Видавництво
Академія, п/с 37, Київ 04119.
| 
