Наявність звання "Герой України” - це нонсенс та атавізм старої радянської системи. Найбільше питання виникає в тому, як цю ієрархію вибудовувати, кого саме зараховувати до цих героїв. Це спотворює суспільну свідомість і не дає формувати суспільну пам'ять, яка б мала лягти в основу української ідентичності.
Кожна країна має своїх універсальних героїв, але є ще й регіонально-історична пам'ять, регіональний патріотизм. І знайти у цьому всьому баланс — це завдання номер один.
У Львові стоїть пам'ятник Степану Бандері, а в Донецьку - пам'ятник Йосифу Кобзону. Це якийсь спотворений підхід, абсолютна історична аберація, яка не викликає ані поваги, ані довіри людей. Тому в цьому сенсі Україні потрібна політика пам'яті. Тоді їй вдасться знайти якийсь баланс, таких героїв, які зможуть людей не роз'єднувати, а об'єднувати.
Для реалізації політики влада має такий інструмент як Інститут національної пам'яті. Його очолював, як вважалося, "націоналіст” Юхновський, а тепер очолює комуніст Солдатенко. І якщо той Інститут акцент робив на темі Голодомору, то цей Інститут уже позбувся таких символів як Холодний Яр, Биківня - вони просто винесли із поля своєї діяльності ці об'єкти і займаються зараз тим, чим займалися за радянської системи. Хоча владі треба діяти саме через такі інституції як Інститут національної пам'яті.
Треба мати грамотних віце-прем'єр-міністрів із гуманітарних питань, які відповідним чином мають спрямовувати міністра освіти та вищевказані інститути. Вони не повинні загострювати ситуацію симпатією до одних героїв і антипатією до інших. Треба бачити всі регіони, мати в полі зору усі різновекторні сили чи різнохарактерні історичні персонажі. Нам бракує такого універсального підходу.
Героїзувати Бандеру і Шухевича на Сході неможливо та й не потрібно. Там їхня діяльність уже спотворена, і отруту до сприйняття цих образів підливають увесь час.
На Західній Україні пам'ятників радянським солдатам не чіпають, а в Криму поставили пам'ятник жертвам ОУН-УПА. Зрозуміло, що це - політична провокація. Отаких речей допускати не слід. Тоді все збалансується і ніхто ні на кого не буде ображатися
Об'єднувати націю треба не на героях, а на ідеї. У нас є універсальна ідея — українська держава. І усвідомлення того, що вона – одна, має консолідувати людей.
Треба сформувати правильне, адекватне уявлення про те, чого коштувала незалежність, як вона поставала, яку ціну було заплачено. Це об'єднуватиме.
Історик Юрій Шаповал - професор історичних наук, керівник Центру історичної політології та завідувач відділу політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ: Gazeta.ua
