«Гаркун-Задунайський».
Чолов’яга віком від сорока п’яти років і старіше. Зазвичай одягнений
у засалений піджак, і неохайно випрану сорочку або вишиванку. Якщо
носить окуляри – то обов’язково у товстих рогових оправах. Інколи
носить довгі сиві вуса. Дуже часто має явні психічні відхилення (типу:
«я розмовляв з Шевченком!»). Любить до теми, і не до теми, згадувати і
цитувати Шевченка, Лесю Українку і Івана Франка. Дуже часто належить до
різноманітних неязичницьких сект. Вершиною релігійного одкровення
вважає твори Лева Силенка і Галини Лозко. Любить поговорити про
«Трипільську цивілізацію» і «прадавні корені українців»(хоча немає
фахової історичної освіти). «Завсігдатай» всіляких нудних з’їздів,
мітингів, вшанувань і т.п. Активіст якоїсь анахронічної
націонал-демократичної партії або «Просвіти». Інколи, по мірі старіння,
переходить на більш радикальні позиції. Деякі, співають у
різноманітних псевдо-фольклорних хорах. Представниці цього типажу,
приналежні до жіночої статі, відрізняються підвищеною екзальтованістю.
«Селф-мейд українець»
Походить з великого індустріального міста на Сході України.
Російськомовний чувак, який вивчив українську і намагається бути
«чимось абсолютно протилежним до москаля», такий собі
«москаль-навпаки». Носить майку з написом «Дякую Боже, що я не
москаль», раніше був націонал-демократом а нині здебільшого ліберал (бо
«москалі анти-ліберали»), прибічник вступу до НАТО і ЄС (бо «москалі
проти НАТО і ЄС»), космополіт (бо «москалі ксенофоби»). Любить говорити
про «європейськість України» і т.п. Поширення цей тип набув після
Майдану, хоча окремі такі типажі існували і до Помаранчу. Представники
цього типу складають більшість дописувачів ЖЖ-спільноти «Фофудья».
«Гламурний націоналіст».
Виріс у інтелігентській родині. В дитинстві був у «Пласті», їздив на
«таборівки», де розучив кілька повстанських пісень та полюбив волати
біля вогнища «Бьютифул Карпати» та "Ми хлопці з Бандерштату" (що
вважає вершиною націоналізму). На свята і канікули їздить до Львова або
у Карпати. Часто носить вишиванку, але здебільшого модні західні
шмотки. Зазвичай вчиться у «Могилянці», по закінченні якої
влаштовується на посаду «менеджера середньої ланки» в представництві
якоїсь американської (або іншої західної) фірми або фонду (в кращому
випадку – журналістом). "Отримує задоволення" від творчості сімейства
Юрка Андруховича-Софійки Андрухович-Андрійка Бондаря-Любка Дереша
навіть не читавши їх.
«Нескорений».
Виріс у робітничій родині. Освіта середня або «незакінчена вища».
Вважає що головне завдання його життя - мочити «ворогів нації». Однак
часто не може раціонально пояснити чому саме ті чи інші люди є
«ворогами нації». Займається єдиноборствами або «качає залізо», але
нерідко вживає аж надто багато алкоголю. Так само любить носити
вишивану сорочку (інколи чорного кольору) і інколи вистригає оселедця.
Часто любить говорити про «козацьку славу», «смерть великих лицарів»,
«славу УПА», проте ніколи серйозно не вникав у дослідження історії
козацтва чи УПА. Улюблені фільми – «Нескорений», «Залізна сотня»,
«Атентат»(звідки зазвичай і черпає знання про УПА). Улюблений
аудіоальбом – «Наші партизани» (або «Легіонер»).
