Традиційно в уявленні нашого народу Весна – символ молодості і початку нового життя.
Людина наділена усіма можливими якостями сприйняття і гармонії з заКонами (Правом) природи. Визнання заКОНів стосувалось не лише явищ природи та способу господарювання. Важливим аспектом традицій українського люду є виховання молодого покоління, враховуючи усі стадії перехідних періодів, з якими сучасна педагогіка разом із психотерапією не можуть впоратись.
Перша ініціація відбувається в момент народження дитини. Ще коли не обтята пуповина, повитуха дає немовля на освячення невидимим Батькові Роду і Матері Роду, які перебувають за правим і лівим плечем породіллі і увесь час пологів чекають на нове проявлення Душі. Перш ніж плювати через ліве плече, згадайте, що там ваша покровителька – праЖінка вашого Роду. До року дитина є єдиним цілим із мамою – феномен продовженої вагітності, стан бі(дво)поля.
У рік відбувається друге народження – завершення формування окремого замкнутого поля дитини.У 3 роки проводиться ритуал відлучення сина від матері. Хлопчика садили на коня, як дорослого, тим самим посвячуючи у чоловіче товариство. До семи років хлопчик проходив випробування на ремесло, до якого він мав хист.
Дівчаткам з року заплітали у волосся квіти. Вік дівчинки визначався кількістю квіток. Дворічна дівчинка мала у косичках волошки і ромашки, трирічна – волошки, ромашки, барвінок і так далі. Семирічна відзначалася вінком із семи квіточок. Після семи років дівчаткам зав'язували стрічки. Дівчата носили косу, яку під час обряду весілля ховали під хустку, оголюючи шию, що означало втрату цноти.
В давнину вважалось, що дівчинка-дівчина-наречена мала в собі присутній подих Бога, принесений зі світу Предків, із Раю. Весілля – особливий ритуал переходу духу, як найбільшого приданого цнотливої нареченої до чоловіка, символізуючи вічне і неперервне втілення божественного у Сім'ї, народженні дітей.
Важливим етапом становлення особистості був перехідний підлітковий вік. Хлопці гуртувались у ватаги і йшли у ліс до Духа, який займався їхнім подальшим вихованням. Відомі ініціації перевтілення з людини на вовка і створення вовчих зграй. Покровителем парубків був вовк, який неодноразово зустрічається в українських казках як учитель, помічник, рятівник. І все було би гаразд, якби не зустрів той вовк Червону Шапочку – творіння політтехнолога Шарля Перо, який знівелював первинний образ Вовка.
Прояв чоловічої природи і знайомство з собою як із чоловіком юнацтво проходило під пильним оком визнаного громадою зрілого чоловіка, який у купальських забавах займав посаду Вогнищевого і мав вплив на підбір своїм вихованцям кандидаток на стосунки і подальший шлюб. Система добору майбутньої подружньої пари нагадує витончену схему ігор, забав, ритуалів, випробувань. За щастя молодят відповідала вся громада. Такого поняття як "не зійшлись характерами" не існувало.
Для дівчат квитком на гаївки і купальську ніч була Скриня з зібраним приданим, яка свідчила про готовність дівчини до заміжжя. Вечорниці були справжньою школою майбутнього сімейного – інтимного життя. Усе, про що не могла говорити з донькою матір, розповідала господиня Вечорниць, яку теж обирали матері дівчат на своїй жіночій Раді. Зазвичай, це була найповажніша жінка – зразок для наслідування.
Обряд сватання передбачає огляд наповнення скрині, уважний облік усіх необхідних речей не тільки через меркантильний господарський інтерес, а для перевірки диплому про вищу Вечорницьку освіту. Варто згадати відлуння давніх часів про "Принца на білому коні". Первинно білого коня дівчата водили з метою закликання свого судженого під час весняних забав-гаївок. Покровителем прояву судженості і правильного вибору був Бог весни Ярило, який приїжджав на білому коні на Великдень, 21 березня.
Можна тільки здогадуватись скільки часу пішло на витвір досконалих традицій, обрядів та ініціацій. Казки і міфи, пісенна творчість, як єдиний засіб масової інформації – криниця без дна. Залишається тільки знайти цю закинуту і засмічену криницю, очистити, відновити і пити чисту джерельну воду з глибин нашої свідомості. Будьте щасливими!
Наталка Криничанка, громадський діяч, автор і виконавець власних пісень Новий Погляд
