Захист від інформації: СБУ отримала нові можливості для стеження за опозицією
25 січня Віктор Янукович видав указ щодо змін у структурі СБУ, яким створюється новий департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у галузі інформаційної безпеки. Зроблено це було на виконання схваленого 263 депутатськими голосами в грудні минулого року Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо структури та порядку обліку кадрів Служби безпеки України».
Подейкують, появу нового департаменту СБУ тоді лобіював сам екс-голова спецслужби Валерій Хорошковський, який нещодавно очолив Міністерство фінансів. У пояснювальній записці вказувалося, що відповідні дії мали б сприяти концентрації сил та засобів для захисту «законних інтересів держави і прав громадян в інформаційній сфері від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, протиправних посягань організацій, груп та осіб».
Оскільки формулювання досить загальні, то в експертних колах побоюються, що новий підрозділ СБУ оберігатиме державу та владу не лише від хакерів, а й від опозиційно налаштованих політиків, громадських діячів та медіа. За словами колишнього першого заступника голови Служби безпеки України, а нині народного обранця Олександра Скибінецького, у документі не визначені ані функції новоствореного департаменту, ані права та обов’язки його працівників. А тому виникає підозра, що їх трактуватимуть довільно і в разі потреби структура займатиметься не лише кіберзлочинцями, а й тим, «щоб люди не могли вільно спілкуватися через соцмережі». Як розповідає депутат, поки тривала робота над законопроектом, профільний парламентський Комітет з питань нацбезпеки не раз просив у СБУ детальну інформацію щодо функцій нового департаменту, але отримував відповідь, що це «внутрішня справа спецслужби».
В опозиції також побоюються, що як загрози інформаційній безпеці в новій структурі можуть сприймати і критику чинної влади. Причому за потреби проти неугодних громадських активістів чи ЗМІ може бути використане й досить широке визначення в українському законодавстві поняття «інформаційна безпека». Так, перелік загроз нацбезпеці в інформаційній галузі, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», включає, зокрема, поширення ЗМІ культу насильства, жорстокості; розголошення відомостей, що становлять державну та іншу таємницю, а також конфіденційної інформації, яка є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства; намагання маніпулювати суспільною свідомістю.
«Під таким тлумаченням можна, приміром, розуміти як поширення недостовірної інформації все, що принижує репутацію гаранта, – припускає директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко. – Чим саме займатиметься СБУ, незрозуміло, тому є ризик, що завдання, які ставитимуть перед спецслужбою, можуть бути пов’язані з віршами Юрія Винничука, протестами FEMEN, опозиційною діяльністю чи журналістськими матеріалами». «Безумовно, за сьогоднішніх підходів це використовуватимуть для боротьби з опозицією», – прогнозує екс-заступник голови СБУ Олександр Скіпальський.
У Службі безпеки України Тиждень запевнили, що всі підозри, ніби спецслужба створює новий підрозділ, аби захистити владу від інформації з опозиційних джерел, що може зашкодити її репутації, є безпідставними. «СБУ не займається змістом інформації; інформаційна безпека – це насамперед електронні засоби зв’язку, захист державних сайтів, баз даних, фінансових електронних операцій, державної електронної системи, яка працює на атомних станціях», – стверджує речниця Служби Марина Остапенко. За її словами, новостворений департамент займатиметься лише боротьбою з кіберзлочинністю. Адже, за даними дослідження PricewaterhouseCoopers, 2011-го третина українських компаній відзначила зростання ризику кібератак. Мовляв, раніше цими проблемами займалося управління із захисту державної інформаційної безпеки, але потреба в розширенні штату за рахунок спеціалістів, що розуміються на комп’ютерних комунікаціях, привела до створення спеціального департаменту.
Проте методи роботи Служби безпеки України, які вона демонструвала впродовж останніх двох років, коли основні зусилля спрямовувала проти опозиційно налаштованих до влади політичних та громадських організацій і навіть науковців, які досліджували суперечливі сторінки української історії, змушують насторожено ставитися до офіційних заспокоєнь.
