...На вулиці — спекотно, а в домі — благодать прохолоди, ніби хтось щойно ввімкнув кондиціонер. Шукаю очима сучасну техніку, а Святослав Півень усміхається.
— Не марнуйте часу, — каже чоловік, — такий комфорт у кімнатах створює звичайнісінька глина. Саме з цього матеріалу я й мурував стіни, точніше — утрамбовував. Глинобитну технологію використовували ще наші пращури. Згодом про неї забули. А тепер, коли ціни на будматеріали такі високі, кмітливі господарі починають її відроджувати. Ще б пак, дармової глини у селах хоч греблю гати.
Власне, будинок пана Півня нагадує сучасний котедж: на даху — металочерепиця, а стіни зовні обкладено плиткою, щоб захищала від надмірної вологи. Натомість в оселі пахне вапном.
— Чому я вирішив будувати з глини, здогадатись нескладно, — пояснює співрозмовник. — Розмір хати — 10 на 10. Якби зводив із цегли, то лише за матеріал заплатив би майже 25 тисяч гривень. А ще треба було викласти кругленьку суму за цемент і пісок, та й мулярам заплатити. Не знаю, вклався б у тисяч сорок чи ні. А на глиняні стіни не витратив ані копійки. Ні, даруйте, заплатив двом робітникам по 300 гривень — допомагали конструювати дерев'яну опалубку. Ото і все.
Глину Святослав не шукав. Натомість попросив знайомого тракториста, щоб на місці майбутньої будови викопав котлован.
— А там, на дні, — каже він, — такої сировини вистачить на все село. Діставав на поверхню, замочував у воді й розминав кожну грудочку — вручну. Так, це дуже копітка праця. Зрештою, і темпи зведення стін значно повільніші. І все ж плюсів у цієї давно забутої технології більше. По-перше, дешево. По-друге, доступний матеріал за своєю міцністю не поступається ні цеглі, ні бетону. А ще він "дихає”. Тож створює комфортні умови для проживання та здоров'я людини: доведено, що глина виконує функцію своєрідного фільтра, бо поглинає в приміщенні шкідливі речовини. Іншими словами — очищає повітря. Тому в глиняних хатах добре почуваються навіть ті, хто схильний до алергічних захворювань.
— Даруйте, — цікавлюся у співрозмовника, — а чим відрізняється глинобитна технологія від так званого саману?
— Я не ліпив блоків із глини, — веде далі пан Півень. — На мою думку, то зайва морока. Натомість виставив на фундаменті дерев'яну опалубку, висотою сантиметрів тридцять, і заходився втрамбовувати туди розмочену глину, перемішану із січкою соломи, — співвідношення один до трьох. Опісля 24 години чекав, щоб майбутня стіна висохла, і лише тоді піднімав опалубку — знову на 30 сантиметрів. І так щодня. Така конструкція будинку міцна і надійна: повірте, простоїть понад сто літ. Випробувано і часом, і нашими пращурами. До речі, цей прадавній матеріал називають ще натуральним будівельним герметиком. І знаєте — чому? Бо має дивовижну пластичність. Тож "ліпити” з нього житло — неабияке задоволення, а жити — як озоном дихати.
...Цього літа Святослав Півень планує змурувати з глини ще й хлів і гараж.
Володимир ІСАЄВ, фото автора „Експрес” № 56 (5750) 26 травня — 2 червня 2011 року
