|
На білім полотні,
З якого пошила мати сорочку.
Змивала в багряній ріці,
Сліди від крові свого синочка.
І плаче за своїм сином,
Що заблукав десь у війні.
Лежить десь мертвим під тином,
І кров тисячів стікає по ріці.
Із білого полотна,
З якого мати пошила сорочку.
У ній ховали мертвого стрільця,
Й мати в сльозах крикнула –
"Синочку!"
"Не йди від мене, сину,
Не покидай свою Вкраїну.
І слава твоя і всіх стрільців,
Повік залишиться у мене в
серці!"
І кров тисячів стікає по ріці!
Багряній ріці!
|
